У 1809 році почала діяти одна з перших подільських мануфактур - суконне підприємство графа Мархоцького - володаря Миньковецької держави. На ньому працювало 79 робітників, які в рік випускали 12315 аршинів сукна.

З 1816 року стала відомою мануфактура і в селі Сокілець, де працювали 111 чоловік (6300 арш. сукна в рік). Схоже ви­робництво (на 12 робітників) мав у Ярмолинцях володар Малієвець граф Орловський.

У XIX - на початку XX ст. на дунаєвецьких суконних мануфактурах хімічна чистка сукна здійснювалась за допомогою бентонової глини, яку видобували в Січинцях. А постачан­ня вовни йшло за рахунок закупівлі сировини з Криму, Харківщини, Бессарабії, Полтавщини, Австрії та Іспанії. Велика частка вовни була місцевою - її поставляли з власних володінь поміщики Красінські і Раціборовські. Особливо цінувалась про­дукція з Голозубинець і Макова.

В 1820 році, у ході інспектування подільських училищ під керівництвом богослова Мацевського, дунаєвецька школа визнана однією з кращих.

До 1917 року в Дунаївцях на 13 тис. жителів міста існувало дев'ять молитовних будинків, православна церква, костел, кірха і синагога.

В 1845 році у Дунаївцях було 55 кустарних суконних підприємств, які виготовляли в рік сукна на 185 тисяч карбованців що збувалося в Подільській і Волинській губерніях, а також в Бессарабії. В 1848 р. місцева мануфактура виробила 24 тисячі ар­шинів сукна. А в сукняних підприєм­ствах працювало 270 ткацьких верстатів.

На початку XX століття в Дунаївцях діяли два двокласних училища (євангельсько-лютеранське і земсь­ке), однокласне початкове народне училище, парафіяльна школа, школа грамоти для дівчаток при православній церкві (до 1795 р. греко-католицькій) та десять єврейських молитовних шкіл.

Перед Першою Світовою війною у двокласному міністерсь­кому (земському) училищі навчало­ся 285 хлопчиків і дівчаток.